Чому перстав писати

Мене запитують чому перестав писати. Відповім, але спершу трохи бекграунду.

Ідея писати блог не виникла спонтанно. Думки в голові поступово все більше і більше просились на свіже повітря, аж поки все не почало виходити через верх. Несказані ідеї ще гірше аніж відсутність ідей. Вони мучать і виїдають зсередини.

Відсутність художнього смаку, малий словниковий запас, страшна неграмотність, сором’язливість не стали назаваді моєї першої статті (як, зрештою, не стають і зараз). Тоді ще під вигаданим іменем та з чужою юзерпикою я опублікував першу замітку на blogspot. Це був вечір. Не хотів лягати спати, чекав коли одразу з’явится якась статистика простежиться хоч якась активність. Ясно, шо моя наївність з мене посміялася. Але ж хочеться щоб не впусту…)

На сторінці нікого, я продовжував клепати все, що наболіло. Структурувати думку та викласти все так, щоб не вийшло, що перечиш сам собі, як виявилось, – надскладна задача. Тоді я зрозумів наскільки бідними є слова так якою батогранною може бути правда.

Зараз веду цей блог. В місяць ледве назбирується 50 -70 відвідувачів. Ясно, що з моїх “сочєнєній” користі, як з бика молока. Але думки продовжують проситися на волю. Правда зараз більшість із них ідуть “в стіл”, так як надто сирі для публікацій, а часу на корекцію, нажаль, немає.

Тим не менше, виклад думок в текстовому вигляді дозволяє розібратись самому з собою, виділити та окреслити найважливіше. Це свого роду канал, по якому я теперішній можу спілкуватись із самим собою у минулому. Мені здається це вартує робити кожному, це має сенс.

Ідеї заслуговують на те, щоб ними ділились. Можливо колись сказане саме тобою слово стане вирішальним у прийнятті котрогось із рішень у житті людини і врятує комусь здоров’я, шлюб, життя. Я гіпербулізую зараз, звичайно, проте ефект метелика ніхто не відміняв.

Так само сказане нами може зашкодити. Тому до сказаного треба ставитись відповідально, проте не параноїдально відповідально. Десь-колись дати слабину, висказатись емоційно чи нелогічно можна. Головне, щоб це не набувало постійного характеру.

Також, мені здається, не менш важливим є чесність перед собою і перед тим, хто це може прочитати. Спочатку я зазвичай старався писати замислувато, пафосно, щоб приховати за метафорами ту нікчемну істоту якою я є. Зараз же я вважаю, що такий підхід – пуста трата часу. Кого дурити? Самого себе? Коли в майбутньому я захочу згадати ким я був, чим жив, що відчував, відкрию текст а там – людина, якої я ніколи і не знав? В чому тоді сенс?

Потрібно знати для чого ти робиш те, що робиш. Якщо ти хочеш популярності, то писати такі статті – ясно шо не той шлях. Аналізуючи статистистику, я бачу, що найпопулярнішими є ті статті у яких гучний заголовок. Заголовок у якому є питання, число, слова обурення, чи контрверсійність гарантує вашій статті більшу популярність. Люди звикли судити по заголовкам і навіть якщо всередині – текст набраний вашим папугою – з хорошим заголовком він буде популярним.

І останнє, що є також причиною майже відсутності публікацій останнім часом – це піднята планка щодо цінності інформації. На словесний понос спроможний кожен. Але наскільки він потрібен іншим. Є мільйони точок зору на одну і ту ж ситуацію. З чого я взяв, що моя цінніша за інші, щоб той тратив свій час на куштування мого делікатесу? Думки, в які я вклав масу часу і енергії, які підтверджуються на практиці, які можуть принести якусь практичну користь читачу є сенс висвітлювати. Як тільки я це зрозумів – відпало бажання писати щось ще. Що хотів сказати – ніби сказав. Далі треба час. Щоб загартувались нові “відкриття” та згоріли ті, які нічого не варті. Буде щось вартісне – обов’язково тут з’явиться.
А зараз – дякую за Ваш час.

Advertisements

Новий Завіт vs Катха-Упанішада. Паралелі

Ця стаття – прості паралелі, котрі виникали у мене при прочитанні одного з найдавніших ведичних текстів КАТХИ-УПАНІШАДИ (v ст до н.е.)


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п2. 5

Живуть серед невідання і вважають себе розумними і просвітленими, нерозумні люди кружляють знову і знову, слідуючи невірними шляхами, в точності як сліпі, ведені сліпим.

НОВИЙ ЗАВІТ Мт 15:14

А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…

 


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п1. 23

Пропозиція царя смерті , коли Начікета запитав його про істину

Проси богатства и долгой жизни. Стань [правителем] над огромной областью. Я сделаю тебя пригодным для наслаждения [всеми] желанными вещами.

Любых вещей, что желанны, но труднодостижимы – проси по своему выбору. Вот женщины с колесницами и музыкальными инструментами – такие, безусловно, не могут быть обретены смертными. Тебе будут служить они, предлагаемые мной…

НОВИЙ ЗАВІТ Мт 3. 8-9

8. І знову бере Його диявол на вельми високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,

9. І каже Йому: Усе це віддам Тобі, якщо впадеш ниць і поклонишся мені.

У обох випадаках герой відмовляється від того, і обирає духовність


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п2. 6

После смерти тела возможно попасть в иной мир. Но средства достижения этого мира не открываются человеку запутавшемуся, идущему наощупь, привязанному к богатству.

НОВИЙ ЗАВІТ Мк10. 25

Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п2. 7

Лишь немногие слышали об истинном “Я”. А из услышавших только горстка посвящает себя Его реализации

НОВИЙ ЗАВІТ Лк 14. 24

Бо багато покликаних, та вибраних мало!


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п2. 8

Великолепен тот, кто рассказывает о Нем; мудр тот, кто слушает о Нем. Воистину чудесен тот, кто услышал о Нем и постигает Его.

НОВИЙ ЗАВІТ Мт13.

19. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
20. А посіяне на кам’янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
21. але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
22. А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.
23. А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.
(Від Матвія 13:19-23)


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п2. 12

Мудрый, медитируя на свое истинное “Я”, узнает это древнее Божество. Его трудно увидеть. Оно недоступно. Оно находится в пространстве сердца, в бездонной пропасти. Постигнув Его, мудрый освобождается от цепей веселья и скорби.

НОВИЙ ЗАВІТ ЛК17:20-21

20. А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,
21. і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!


http://www.bible.com.ua/

http://www.aquarium.ru/misc/pdf/katha_upanishad_full.html

http://scriptures.ru/katha.htm

Моє світобачення

derevo

  1. Найкраща книга – книга природи.
  2. “Я” – це ідея. Довкола неї будуються всі наші думки. Думки породжують дії. Дії творять або руйнують світ.
  3. Формування ідеї “Я” – результат соціального впливу, біологічного спадку, випадку та власних вольових зусиль.
  4. “Масштаб Я-Ідеї” – обсяг тих об’єктів чи явищ, яких я вважаю собою.
    10402645_710272452362700_9104790302837614707_n
  5. Крок в сторону збільшення масштабу Я-ідеї – це сходинка на шляху духовного розвитку.
  6. Енергія життя людини завжди і незмінно проявляється на благо Я-ідеї. Міняється ж лише те, що входить у поняття Я. Звідси : егоїзм (любов до Я) – основа всього живого.
  7. Ми засуджуємо прояв егоїзму “малого-Я” та возвеличуємо його ж для “Я-великих”. Перше ми називаємо злом. Друге добром.
  8. Нема зла, є невігластво. Недорозвиненість ідеї “Я”.
  9. Мораль – це система цінностей, що проявляються на етапі великого – Я. Моралі не вчаться. Мораль це те, що народжується зсередини як результат саморозвитку, а не приходить ззовні.
  10. Все є свідомість.
  11. Свідомість – це динамічна система, зациклена сама на собі. Свідомість – те, що пізнає.
  12. Свідомість кожного – це проекція всесвітньої свідомості в різних перспективах. Мала і велика свідомості завжди взаємозалежні.Read More »

Стан

Найгірше це миті, коли в середині – нічого : ні думок, ні захоплення, ні сил. Коли починаєш вслухатися у клацання годинника, коли починається морська хвороба від плавання просторами мережі, коли беззмістовність і абсурдність заповнює 90% ресурсів твого мозку. Цей стан один з найгірших. Цей стан, час від часу, торкається кожного…

00183978

Море справ дозволяють притупити це вдчуття, віднести його на другий план. А коли стоси документів вичерпуються, стіл стає чистішим від стікерів, – те, що ми ховаємо, знову випливає назовні.
“А для чого це все?” – доноситься з підвалу підсвідомості. І ти знову намертво забиваєш двері, заставляєш їх книжковими полицями та старим мотлохом…

“А для чого це все?” – продовшує хрипіти голос зсередини.Read More »

Потреблятство

Найвеличніші будівлі характеризують свою епоху. Замки і палаци характеризують епоху в житті народу коли першоосновою та самоціллю його буття була держава та влада. Величні храми вказують на період зсуву орієнтирів у суспільстві в сторону духовності. І навіть на фоні зубожіння населення – храми, це те на що ніколи не жаліли зусиль, грошей та часу наші громадяни.

Яка зараз ситуація? Які найвелиініші будівлі ствоюються в наш час? Не важко догадатися, що це – товарні комлекси, супер-мега-гіпермаркети. А це означає, що ми живемо у епоху “потреблятсва”. Тепер місце царя-бога займають матеріальні блага.Read More »

Закон чи закономірність

Ці два поняття часто вживаються як синоніми. Хоч між ними є суттєва різниця. “Закономірність” – це те, що виявлено, “закон” – це щось, що диктує. Закономірність лише натякає на можливу присутність дії якось “закону”.

Чому це важливо?

Я зараз дуже захоплений гіпетозою, до якої дійшов зовсім недавно – гіпотезою про те, що весь світ – це хаос, а закони в ньому – насправді закономірності. Read More »

Біда одна не ходить

В цьому немає нічого містичного. Так дуже часто в житті буває, що один раз трапилось щось погане і тут – “понеслось”. Народ називає такий період “чорною полосою” – наче втішаючи себе, що скоро настане і біла. Але не завжди воно так.

Безглуздо просто очікувати коли закінчиться чорна полоса. Чорна хмара – рідко іде наодинці. Найчастіше її супроводжують інші, гримаючи та сиплючи блискавками. І розумний іде в дім, а немудрий продовжує залищатись в полі, робити, що робив, надіючись, що скоро мине.

Коли чорна полоса настигла нас – це саме час задуматись, проаналізувати свій шлях, таким чином ставати досконалішим.

Ще змалечку я зауважив як дивно помирають люди. Так люди помирають кожен день, але ті котрих знаєш ти – у них якась особлива домовленість – вони або не помирають, або помирають групами. Так, за тиждень до смерті діда, померла сусідка зліва, потім дід. За місяць баба. За пів року Баби сестра. Ще через місяць – сусід справа. Потім декілька років затишшя. Потім ти чуєш, що аналогічна ситуація була у твого друга. І починаєш розуміти чому наші предки придумали різні метафори про смерть, і чому найчастіше зі словом “смерть” вживається слово “ходить”. Дійсно, складається, враження, що це якась невидима сила, невідома чума, яка, щоб зекономити собі час – іде по порядку з дому вдім, та кличе тих, кому вже час, із собою.Read More »