Генезис. “Совпадєніє”?

Ремарка: кожне речення у висновках до цієї статті повинно братися в дужки та маркуватися хештегом #Іронія. Так результати правдиві. Ви можете це перевірити і самостійно. Але висновок – це яскравий приклад того, як можна із нічого зробити сенсацію. Хоча.. збіги дійсно хороші.

Отже:

Хочеться поділитися цікавими результатами.)

Останнім часом приходиться мати справу із програмуванням під Python та NLP (обробкою природніх текстів).

Знайшов цікаву бібліотеку від Google – Word2Vec, котра, якщо коротко, аналізує гори текстів та знаходить відповідний багатовимірний вектор для кожного слова так, що слова близькі за значенням стоятимуть “поруч” в багатовимірному просторі. Близкість за значенням визначається на основі того, як часто слово зустрічалось близько в тексті до іншого слова (в межах якогось “вікна”)

Аналогом Word2Vec для пайтон є бібліотека : gensim.

(https://radimrehurek.com/gensim/)

Цікавим фактом, який мене підштовхнув до подальшого заглиблення в цю тематику був знайдений в просторах інтернету приклад використання цієї бібліотеки:

Якщо взяти вектор слова “король”, відняти від нього вектор слова “чоловік” (згадуємо операції над векторами, розділ математики), а потім до результату додати вектор слова “жінка”, то результуючий вектор вказуватиме на слово “королева”.
(https://arxiv.org/abs/1509.01692)

Те саме із містами : Париж – Франція + Польща = Варшава

Це ж виходить, векторне представлення слів, мають під собою хороше підгрунтя.

Отже, створюємо новий Python проект, підключаємо gensim.

Наступним етапом було натренувати бібліотеку на великому корпусі текстів. Нащастя все вже придумано до нас: http://lang.org.ua/en/models/#anchor4 – вже натреноване поле векторів.

Далі тестуємо:

ua_word_vectors = KeyedVectors.load_word2vec_format("[PATH]\\fiction.cased.lematized.word2vec.300d", binary=False)
closest = ua_word_vector.most_similar_cosmul(
    positive=['король', 'жінка'], negative=['чоловік'])
print(closest)

Отримуємо
<class 'list'>: [('королева', 0.9758434891700745), ('сейм', 0.9018715620040894), ('імператор', 0.8994404673576355), ('цісар', 0.8880100846290588), ('імператриця', 0.8853273987770081), ('Оттон', 0.8703708648681641), ('Людовік', 0.8686490058898926), ('королівський', 0.8585802316665649), ('Август', 0.855801522731781), ('цариця', 0.853335976600647)]

Є, працює.

Тепер “повторимо подвиги” команди гугла “Deep dream”, котра додумалася “закоротити” нейронну мережу, тобто вихід мережі з’єднати із входому спонукаючи мережу рефлексувти над власними фантазіями.

Для цього створимо початковий вектор тем, які мене цікавлять:

arr = ['людина', 'світ', 'думка', 'свідомість', 'життя']

Глянемо результуюче слово:

[‘людина’, ‘світ’, ‘думка’, ‘свідомість’, ‘життя’]
чуття

Тепер підемо двома шляхами, як казав Кастанеда : шлях вверх і шлях вниз. Для цього попросимо допомогу в Уробороса : навчимо алгоритм “їсти свій хвіст” – отриманий результат додамо до початкового масиву і подивимося на новий результат.Ouroboros.svg.png

Продовжимо так робити 26 разів:

for i in range(26):
    closest = ua_word_vector.most_similar_cosmul(
        positive=arr, negative=negative_arr)[0][0]
    print(closest)
    arr.append(closest)

 

Результат :
[‘людина’, ‘світ’, ‘думка’, ‘свідомість’, ‘життя’] -> чуття -> почуття -> почування -> пристрасть -> прагнення -> сподіванка -> відчуття -> переживання -> інстинкт -> переконання -> фантазія -> ілюзія -> стриманість ->впертість ->егоїзм -> особистість -> психіка -> обмеженість -> індивідуальність -> здібність -> сутність -> існування -> буття -> трагедія -> творчість -> смисл 

Трактуємо це так :

людина, свідомість, життя, думка, світ дають можливість існуватти такому явищу як чуття.

Це все разом із чуттям – почуттям

Разом з почуттям – почування (? WTF)

Цього букету народжується пристрасть

Пристрасть дає початок прагненням

Прагнення породжують сподівання

Коли сподівання здійснюються – іде черга відчуттів та переживаннь

Здатність відчувати та переживати це те, на чому базується  інстинкт (?)

Інстинкт в комплексі із всіма попередьо-перечисленими явищами породжує переконання

Переконання розвиваються дальше в фантазії

Неспівпадіння фантазій та можливостей інстинкту породжують розуміння ілюзорності (трактування натягнуто – пропунуйте своє)

Поєднання фантазій та розуміння ілюзорності породжує стриманість

За стриманістю іде консерватизм та впертість

Стриманість та впертість породжують егоїзму

Це все в коплексі творить особистість

Над особистістю стоїть психіка

Психіка особистості обмеженна

Індивідуальність – це специфічне обмеження психіки

Психіка з поправкою на індивідуальність формує здібність.

Індивідуальність + здібність = сутність

Істота – Здібна сутність

Все існуюче творить буття

Існування буття – це трагедія (!!!СЕНСАЦІЯ. Британські вчені довели… :))

Проте та трагедія – це елемент чиєїсь творчості

У якої все таки є якийсь смисл (!Нігілісти були не праві і горітимуть за це в пеклі)

Все, започатковуємо свою релігію… со смислом, так сказать :))

 

Тепер спробуємо спуститися до самого пекла. Для цього поступово “оголюватиме” та умертвлятимемо людину, свідомість, життя … тобто відніматимемо вектори.

negative_arr = []
for i in range(6):
    closest = ua_word_vector.most_similar_cosmul(
        positive=arr, negative=negative_arr)[0][0]
    print(closest)
    negative_arr.append(closest)

 

Тут слід розуміти, що зміст мають лише декілька перших результатів (розмір початкового масиву 5, далі вже ітиме беліберда (типу Шевченко, Миколка, Оришка і.т.д ) так як вектор перейде у від’ємну величину та втратиться будь-який слід від початково-заданого масиву )

Результати:

[‘людина’, ‘світ’, ‘думка’, ‘свідомість’, ‘життя’] -> чуття -> дійсність -> воля -> істота -> тричі ->причина

Трактування:

(Людина + Світ + думка + свідомість + життя) = Світ без чуття це просто дійсність

Заберіть зі світу ще й дійсність залишиться лише воля (Шопенгауер був правий коли писав свій “The World as Will and Representation” https://ru.wikipedia.org/wiki/Мир_как_воля_и_представление)

Заберіть ще і волю – і світ стане простим контейнером істот

Заберіть зі світу всіх істот залишиться лише… тричі ??? А тут скоріш за все, програма нам натякає на Святу Трійцю (Шах і Мат атеїсти!!!)

А без трійці залишиться лиша та певопричина, яка стоїть в основі всього – (Доведено існування Бога!)

 

Хоча… Пострвайте. Атеїсти можете перестати нервово курити. Знайшлися підтвердження і на вашу користь!

giphy.gif

Заглибившись в самий Лімб (погрузившись вниз на 100 ітерацій) то побачимо, що перед причиною стоїть слово “якій”, що можна протрактувати як якусь “якість”; ще одразу перед тим іде “забуватися” – відголосок словянського слова “забвєніє”. А на 20-тій позиції іде слово “нора”, що чимось близьким за значенням до слова “дира”. Проте рухаючись далі вниз, з 23-ї позиції, ми бачимо, як народжується новий світ!    : творчість -> вік -> мисль -> людство -> ідея -> відчуття -> фантазія -> сподіванка -> мрія -> пристрасть…

Це перекликається із ідеями фізика професор Лі Смоліна :

Із інтервю:

Смолин : «До Большого взрыва была другая вселенная, похожая на нашу. В той вселенной было большое облако из газа и пыли. Из него сформировалась массивная звезда. Потом звезда взорвалась и образовала черную дыру. В той черной дыре был участок, который, если вам не повезет туда упасть, вы увидите, как он становится плотнее, плотнее и плотнее. Вы при этом не выживете, но представим, что вам это удалось. Внезапно он взрывается снова, это и будет наш Большой взрыв».

 

Ех, до чого технології дійшли…

dcdd0ec368CDNFXQV_53298_b30a517482.png

На все добре. Мисліть критично..:)

Чому перстав писати

Мене запитують чому перестав писати. Відповім, але спершу трохи бекграунду.

Ідея писати блог не виникла спонтанно. Думки в голові поступово все більше і більше просились на свіже повітря, аж поки все не почало виходити через верх. Несказані ідеї ще гірше аніж відсутність ідей. Вони мучать і виїдають зсередини.

Відсутність художнього смаку, малий словниковий запас, страшна неграмотність, сором’язливість не стали назаваді моєї першої статті (як, зрештою, не стають і зараз). Тоді ще під вигаданим іменем та з чужою юзерпикою я опублікував першу замітку на blogspot. Це був вечір. Не хотів лягати спати, чекав коли одразу з’явится якась статистика простежиться хоч якась активність. Ясно, шо моя наївність з мене посміялася. Але ж хочеться щоб не впусту…)

На сторінці нікого, я продовжував клепати все, що наболіло. Структурувати думку та викласти все так, щоб не вийшло, що перечиш сам собі, як виявилось, – надскладна задача. Тоді я зрозумів наскільки бідними є слова так якою батогранною може бути правда.

Зараз веду цей блог. В місяць ледве назбирується 50 -70 відвідувачів. Ясно, що з моїх “сочєнєній” користі, як з бика молока. Але думки продовжують проситися на волю. Правда зараз більшість із них ідуть “в стіл”, так як надто сирі для публікацій, а часу на корекцію, нажаль, немає.

Тим не менше, виклад думок в текстовому вигляді дозволяє розібратись самому з собою, виділити та окреслити найважливіше. Це свого роду канал, по якому я теперішній можу спілкуватись із самим собою у минулому. Мені здається це вартує робити кожному, це має сенс.

Ідеї заслуговують на те, щоб ними ділились. Можливо колись сказане саме тобою слово стане вирішальним у прийнятті котрогось із рішень у житті людини і врятує комусь здоров’я, шлюб, життя. Я гіпербулізую зараз, звичайно, проте ефект метелика ніхто не відміняв.

Так само сказане нами може зашкодити. Тому до сказаного треба ставитись відповідально, проте не параноїдально відповідально. Десь-колись дати слабину, висказатись емоційно чи нелогічно можна. Головне, щоб це не набувало постійного характеру.

Також, мені здається, не менш важливим є чесність перед собою і перед тим, хто це може прочитати. Спочатку я зазвичай старався писати замислувато, пафосно, щоб приховати за метафорами ту нікчемну істоту якою я є. Зараз же я вважаю, що такий підхід – пуста трата часу. Кого дурити? Самого себе? Коли в майбутньому я захочу згадати ким я був, чим жив, що відчував, відкрию текст а там – людина, якої я ніколи і не знав? В чому тоді сенс?

Потрібно знати для чого ти робиш те, що робиш. Якщо ти хочеш популярності, то писати такі статті – ясно шо не той шлях. Аналізуючи статистистику, я бачу, що найпопулярнішими є ті статті у яких гучний заголовок. Заголовок у якому є питання, число, слова обурення, чи контрверсійність гарантує вашій статті більшу популярність. Люди звикли судити по заголовкам і навіть якщо всередині – текст набраний вашим папугою – з хорошим заголовком він буде популярним.

І останнє, що є також причиною майже відсутності публікацій останнім часом – це піднята планка щодо цінності інформації. На словесний понос спроможний кожен. Але наскільки він потрібен іншим. Є мільйони точок зору на одну і ту ж ситуацію. З чого я взяв, що моя цінніша за інші, щоб той тратив свій час на куштування мого делікатесу? Думки, в які я вклав масу часу і енергії, які підтверджуються на практиці, які можуть принести якусь практичну користь читачу є сенс висвітлювати. Як тільки я це зрозумів – відпало бажання писати щось ще. Що хотів сказати – ніби сказав. Далі треба час. Щоб загартувались нові “відкриття” та згоріли ті, які нічого не варті. Буде щось вартісне – обов’язково тут з’явиться.
А зараз – дякую за Ваш час.

Новий Завіт vs Катха-Упанішада. Паралелі

Ця стаття – прості паралелі, котрі виникали у мене при прочитанні одного з найдавніших ведичних текстів КАТХИ-УПАНІШАДИ (v ст до н.е.)


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п2. 5

Живуть серед невідання і вважають себе розумними і просвітленими, нерозумні люди кружляють знову і знову, слідуючи невірними шляхами, в точності як сліпі, ведені сліпим.

НОВИЙ ЗАВІТ Мт 15:14

А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…

 


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п1. 23

Пропозиція царя смерті , коли Начікета запитав його про істину

Проси богатства и долгой жизни. Стань [правителем] над огромной областью. Я сделаю тебя пригодным для наслаждения [всеми] желанными вещами.

Любых вещей, что желанны, но труднодостижимы – проси по своему выбору. Вот женщины с колесницами и музыкальными инструментами – такие, безусловно, не могут быть обретены смертными. Тебе будут служить они, предлагаемые мной…

НОВИЙ ЗАВІТ Мт 3. 8-9

8. І знову бере Його диявол на вельми високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,

9. І каже Йому: Усе це віддам Тобі, якщо впадеш ниць і поклонишся мені.

У обох випадаках герой відмовляється від того, і обирає духовність


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п2. 6

После смерти тела возможно попасть в иной мир. Но средства достижения этого мира не открываются человеку запутавшемуся, идущему наощупь, привязанному к богатству.

НОВИЙ ЗАВІТ Мк10. 25

Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п2. 7

Лишь немногие слышали об истинном “Я”. А из услышавших только горстка посвящает себя Его реализации

НОВИЙ ЗАВІТ Лк 14. 24

Бо багато покликаних, та вибраних мало!


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п2. 8

Великолепен тот, кто рассказывает о Нем; мудр тот, кто слушает о Нем. Воистину чудесен тот, кто услышал о Нем и постигает Его.

НОВИЙ ЗАВІТ Мт13.

19. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
20. А посіяне на кам’янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
21. але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
22. А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.
23. А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.
(Від Матвія 13:19-23)


КАТХА-УПАНИШАДА ч1. п2. 12

Мудрый, медитируя на свое истинное “Я”, узнает это древнее Божество. Его трудно увидеть. Оно недоступно. Оно находится в пространстве сердца, в бездонной пропасти. Постигнув Его, мудрый освобождается от цепей веселья и скорби.

НОВИЙ ЗАВІТ ЛК17:20-21

20. А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,
21. і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!


http://www.bible.com.ua/

http://www.aquarium.ru/misc/pdf/katha_upanishad_full.html

http://scriptures.ru/katha.htm

Моє світобачення

derevo

  1. Найкраща книга – книга природи.
  2. “Я” – це ідея. Довкола неї будуються всі наші думки. Думки породжують дії. Дії творять або руйнують світ.
  3. Формування ідеї “Я” – результат соціального впливу, біологічного спадку, випадку та власних вольових зусиль.
  4. “Масштаб Я-Ідеї” – обсяг тих об’єктів чи явищ, яких я вважаю собою.
    10402645_710272452362700_9104790302837614707_n
  5. Крок в сторону збільшення масштабу Я-ідеї – це сходинка на шляху духовного розвитку.
  6. Енергія життя людини завжди і незмінно проявляється на благо Я-ідеї. Міняється ж лише те, що входить у поняття Я. Звідси : егоїзм (любов до Я) – основа всього живого.
  7. Ми засуджуємо прояв егоїзму “малого-Я” та возвеличуємо його ж для “Я-великих”. Перше ми називаємо злом. Друге добром.
  8. Нема зла, є невігластво. Недорозвиненість ідеї “Я”.
  9. Мораль – це система цінностей, що проявляються на етапі великого – Я. Моралі не вчаться. Мораль це те, що народжується зсередини як результат саморозвитку, а не приходить ззовні.
  10. Все є свідомість.
  11. Свідомість – це динамічна система, зациклена сама на собі. Свідомість – те, що пізнає.
  12. Свідомість кожного – це проекція всесвітньої свідомості в різних перспективах. Мала і велика свідомості завжди взаємозалежні.Read More »

Стан

Найгірше це миті, коли в середині – нічого : ні думок, ні захоплення, ні сил. Коли починаєш вслухатися у клацання годинника, коли починається морська хвороба від плавання просторами мережі, коли беззмістовність і абсурдність заповнює 90% ресурсів твого мозку. Цей стан один з найгірших. Цей стан, час від часу, торкається кожного…

00183978

Море справ дозволяють притупити це вдчуття, віднести його на другий план. А коли стоси документів вичерпуються, стіл стає чистішим від стікерів, – те, що ми ховаємо, знову випливає назовні.
“А для чого це все?” – доноситься з підвалу підсвідомості. І ти знову намертво забиваєш двері, заставляєш їх книжковими полицями та старим мотлохом…

“А для чого це все?” – продовшує хрипіти голос зсередини.Read More »

Потреблятство

Найвеличніші будівлі характеризують свою епоху. Замки і палаци характеризують епоху в житті народу коли першоосновою та самоціллю його буття була держава та влада. Величні храми вказують на період зсуву орієнтирів у суспільстві в сторону духовності. І навіть на фоні зубожіння населення – храми, це те на що ніколи не жаліли зусиль, грошей та часу наші громадяни.

Яка зараз ситуація? Які найвелиініші будівлі ствоюються в наш час? Не важко догадатися, що це – товарні комлекси, супер-мега-гіпермаркети. А це означає, що ми живемо у епоху “потреблятсва”. Тепер місце царя-бога займають матеріальні блага.Read More »

Закон чи закономірність

Ці два поняття часто вживаються як синоніми. Хоч між ними є суттєва різниця. “Закономірність” – це те, що виявлено, “закон” – це щось, що диктує. Закономірність лише натякає на можливу присутність дії якось “закону”.

Чому це важливо?

Я зараз дуже захоплений гіпетозою, до якої дійшов зовсім недавно – гіпотезою про те, що весь світ – це хаос, а закони в ньому – насправді закономірності. Read More »

Біда одна не ходить

В цьому немає нічого містичного. Так дуже часто в житті буває, що один раз трапилось щось погане і тут – “понеслось”. Народ називає такий період “чорною полосою” – наче втішаючи себе, що скоро настане і біла. Але не завжди воно так.

Безглуздо просто очікувати коли закінчиться чорна полоса. Чорна хмара – рідко іде наодинці. Найчастіше її супроводжують інші, гримаючи та сиплючи блискавками. І розумний іде в дім, а немудрий продовжує залищатись в полі, робити, що робив, надіючись, що скоро мине.

Коли чорна полоса настигла нас – це саме час задуматись, проаналізувати свій шлях, таким чином ставати досконалішим.

Ще змалечку я зауважив як дивно помирають люди. Так люди помирають кожен день, але ті котрих знаєш ти – у них якась особлива домовленість – вони або не помирають, або помирають групами. Так, за тиждень до смерті діда, померла сусідка зліва, потім дід. За місяць баба. За пів року Баби сестра. Ще через місяць – сусід справа. Потім декілька років затишшя. Потім ти чуєш, що аналогічна ситуація була у твого друга. І починаєш розуміти чому наші предки придумали різні метафори про смерть, і чому найчастіше зі словом “смерть” вживається слово “ходить”. Дійсно, складається, враження, що це якась невидима сила, невідома чума, яка, щоб зекономити собі час – іде по порядку з дому вдім, та кличе тих, кому вже час, із собою.Read More »

2016!

Кажуть людина еволюціонувала від мавпи. Якщо в технічному плані це очевидно то на духовному рівні, рівні відносин – все не так радісно.

На мою думку, найбільше, чого не вистачає людству – це порозуміння. Причому порозуміння на декількох рівнях.

Як на мене головне в житті це не “син/дім/дерево”. Головне це :

  1. Порозумітися самим з собою.
  2. Знайти взаєморозуміння з іншими
  3. Порозумітися з Богом
  4. Поділитися цим вміння з іншими.

Через що війни, бійки, сімейні сварки? Через брак розуміння. Розуміння ситуації, розуміння інших, самого себе та свого місця в світі.

Тому, перш за все, з нагоди прийдешніх свят, бажаю взаєморозуміння у кожен дім!

Щастя не бажаю. Бо як я вже згадував у нас ітак воно є, лише не всі це взмозі сприйняти та відчути.

Здоров’я не бажаю, бо якщо буде в душі, мир, спокій і злагода то здоров’я – це те що додасться само по собі. Бо, як казала моя бабця ( і не тільки вона) : “всі хвороби від нервів”)

Любові не бажаю, бо це те, що потрібно давати а не бажати.

Довгих років теж не бажаю, бо, якщо нема вище згаданого, то до дупи (вибачте на слові) таке життя.

Тому порозуміння вам, і з прийдешніми святами!

З Новим Роком (,) Мавпочки ! 🙂

 

 

 

Сталін. Статистика

Чому, коли на майдані побили студентів – це хвилювало мене, пробирало до костей? Я ходив по місту повний люті через ту несправедливість, через той жаль. Вдивлявся в очі людей, вишукуючи там такої ж люті і запалу. Чому, коли загинуло перших три герої – плакала вся країна, їхні імена світились на всіх екранах, їхні фотографії були на кожній газеті? Після загибелі небесної сотні – плакав увесь світ.

1387114

Чому зараз, коли вже десятки тисяч наших бійців загинуло, і кожен день некролог поповняється все новими і новими іменами українських героїв, чиїхось батьків, синів, братів і сестер – мені байдуже?

Пишу до всіх і до самого себе. Це важко визнати перед всіма. Це навіть важко визнати перед самим собою – але мені стало байдуже. Так, я сам собі шукаю виправдання, деколи заставляю себе перечитати новини, перейнятися ситуацією – але…
Одна смерть трагедія – багато статистика. Кажуть так казав сталін, інші – що Ремарк. Але від авторства суть афоризму не міняється.

Чому так? Виходить дійсно, адаптація – це настільки сильний елемент людської натури, що ми можемо привикнути до всього, навіть до найгіршого?Read More »

Кодекс і організація.

Якщо заглибитись у принципи організації та формування структур, можна виявити, що є певний фактор, що робить організацію (структуру, компанію)
цілісною і представляє її світові як один єдиний об’єкт. І це не назва. Не бренд. І навіть не персонал…
Цей фактор – правила.

rules
Закони, принципи, правила – називайте як хочете…
Але якщо організація має чітко розписаний внутрішній розпорядок, якщо у неї сформований коплекс правил зовнішньої взаємодії, якщо компанія розставила і дотримується пріорітетів – що для неї першочергово, що другорядно – така компанія містить той стержень, ту ДНК, яка ідинтифікує її як окрему самобутню цілісну систему, яка має і дбає про своє ім’я.
І тоді не важливо який персонал, хто директор і яка назва.Read More »

Сенс, щастя, правда

  1. Поганих людей неіснує. Є люди загублені, які не розуміють. Не варто ображатися на дитину, яка не розуміє того, що робить.
  2. Дитину треба виховувати в повазі. Це перш за все людина. Вона ніколи не була річчю. Поважають дитину мало хто. Всі знають, що поважати треба дорослих (всі знають та не всі поважають) а про дітей ні у кого мова навіть не йде. Не поважати її характер чи примхи повага має йти до того, що стоїть за нею – до її душі. Її власного “Я”. Адже, можливо, вона і сама страждає від своїх примх.
  3. Характер – це не людина. Не варто засуджувати людину за її характер, а треба засуджвати лише сам характер. Може вона і сама не взахваті від свого характеру і сама з ним намагається боротися. Але це не має вібиватися на нашому ставлені до самої людини. Засуджуйте рису, яка вам неподобається, але не людину. Людина бреше? – засуджуйте брехню, адже це властивість багатьох людей, а не лише однієї. Це глобальна проблема. Так, ваш опонент став жертвою цієї проблеми, піддався на брехню. Але все одно, старайтесь тримати своє серце чистим до людини. Адже в кожній людині за тонами одягу і масок живе маленький Бог.
  4. Зрештою, про ближнього треба думати як про самого себе, лише в іншій варіації. Кожна людина – це версія мене. Якщо виділяти “Я”, як внутрішнє єство.
  5. Щастя в тому, щоб вміти його відчувати. Воно незалежить від обставин. Вміти бути щасливим – ось щастя. Люди, котрі шукають щастя, нагадують мені людей, у котрих чухається ніс, і вони замість того, щоб почухати його, біжать стрімголов з заплющеними очима в ліс, в надії на те, що якась гілка від якогось дерева зачепить їм ніс і зробить їх щасливими. Є і “більш свідомі” люди. Вони знають чого прагнуть і куди прямують. Вони мають перед собою цілі і знають, що до них ідуть. Такі люди нагадують мені тих же самих людей, але, які вже не біжать стрімголов, а йдуть поважно, і не з заплющеними очима, а чітко бачачи свою мету. Вони акуратно оминають всі древа і прямують до того найзавітнішого дуба, який красується серед лісу на галявині. Лише він, лише його могутні гілля та шаршава кора зможуть їм зарадити та позбавти від того надоїдливоги свербіжу. Але навіщо так все ускладнювати? Вміти бути щасливим – ось що людина повинна прагнути, а не шукати щастя. Чи означає це, що я не маю ставити перед собою цілей? Зовсім ні. Але я не маю уповати на результат цих цілей, я не маю молитись на фініш. Якщо мені подобається сам процес досягання цілей – я повинен це робити. Щоб взнати, що саме вас захопило процес чи ціль, поставте собі одне питання. Що станеться, коли все раптово піде нетак і всі ваші зусилля підуть коту під хвіст. Якщо відповіддю буде “я засмучусь” – ви були захоплені кінцевим результатом, а не процесом, ви обрали неправильну дорогу, якщо ж ви відчуваєте, що не засмутитесь, адже кожен день вам подобалося те, що ви робили – ви на вірному шляху. Такі люди дійсно володіють мистецтвом жити. І взагалі, уміння кайфувати від процесу дуже важливий талант. Людина з таким талантом ніколи не скаже коли помиратиме : “я не встиг того то і того”.
  6. Ціль життя – жити. Не зробити щось, а роботи щось. Не виростити сина а ростити йоги…щось таке. Треба намагатися робити все можливе кожен день, а вже чи завершена дія чи ні в час смерті нехай нас не хвилює.Це вирішує Бог.
  7. Правда. Є заповідь : “Не свідчи ложно на ближнього свого “. Проте там не забороняється свідчити ложно про щось нейтральне, що не стосується людей, або стосується нас самих. І так воно є. Брехня ввійшла в наше життя настільки, що напевне кожен, якщо проаналізує свій день у деталях, виявить, що хоча б раз за день збрехав. Нехай дурницю, але збрехав. Я це особливо помічав після сповіді. Коли на сповіді каїшся за брехню, обіцяєш виправитися. Потім декілька днів підсилено намагаєшся контролювати свою поведінку та думки, щоб бува не згрішити. І якраз в ці дні ти зауважуєш наскільки ти зіпсований та скільки неправильних речей думаєш/говориш/робиш уже навіть на рівні рефлексів, так сказати, автоматично. І ловиш себе на думці, що чесним буде дуже і дуже непросто. Адже всі брешуть. Всі роблять якісь нехороші вчинки, де проявляють свої слабкості і потім брешуть, щоб приховати ті слабкості. І коли ти, роблячи ті вчинки, визнаєш це, і починаєш говорити правду – ти виглядаєш у очах інших найгіршим. Виходить вони зробили n поганих вчинків, плюс збрехали про це (ще один поганий вчинок, маємо n+1) і вони нормальні. А ти з тими ж n bad-вчинками, але мінус брехня мав би бути в кращій ситуації, але де там – ти “гамно”. Вони святі, а ти – гамно. Тому я не буду рекомендувати так зразу всім ставати чесним. Це в свої ворота гол. Треба намагатися попрацювати над собою спочатку. Перемогти хоча б частину своїх слабкостей. Звести вчинки, за які соромно, до мінімуму. І лише тоді можна відкриватися. Але тоді вже і не треба буде силувати себе не брехати. Навіщо брехати, якщо ітак все гаразд). Тому вдома треба жити так, ніби ти живеш серед юрби і тоді серед юрби ти почуватимеш себе як в себе вдома. -Великі слова великого філософа Сенеки.
  8. Потрібно вміти достойно приймати все, що дарує життя, з усього засвоювати урок, і так само вміти без докорів достойно віддавати. Від того наскільки ввічливо і зважено навчишся приймати подарунки, наскільки вмітимеш цінити іх – залежить те, наскільки часто життя “вважатиме за доцільно” припідносити тобі іх у майбутньому.
  9. Бережіть природу. Вона жива. Все живе, правда в різному маштабі. І неспроможність маленького життя розпізнати велике не робить друге мертвим.

Амен)

Парадокс Тесея

Парадокс Тесея. Так от як воно називається. Питання, яке я виношую в собі останнім часом – має назву. І воно виникало у людей, ще за тисячу років до моєї появи на світ.

“Якщо замінити всі деталі корабля на нові, чи буде це новий корабель?”

175-219

З таким питанням я підійшов до друга.

– Так, це буде вже інший корабель.

– А якщо деталі замінювати по одному, по трохи, наприклад раз в місяць одну деталь?

– Ну тоді він, всетаки, залишиться тим самим кораблем.

– Ну добре, а якщо взяти ці старі деталі і скласти корабель? Котрого з них можна вважати тим самим?

– Ну тоді я не знаю…

Насправді, зрозумівши це – ми зрозуміємо найважливіше – хто ми. А вже решта – стане ясним само по собі.

Так чи “той самий” це корабель?

Read More »

Абсурд в крові

Мені здається, що це вже підтверджений, всіма визнаний факт, що існує ефект плацебо. Маса експерементів, ціла куча наукових статей раз у раз доказують, що сила самонавіювання подекуди навіть ефективніша від вживання цілої низки препаратів. Чому ж ми досі такі наївні, чому ми не враховуємо це у повсякденному житті? Чому в наших головах стільки мотлоху, страхів, забобонів?

Колись мені до проблеми забобонів було байдуже. З часом, ця тема мене просто смішила. Зараз мені це настільки остогидло, що подекуди аж злість бере…

“Не сідай на кут столу – не одружишся!” – так я те і робив, що сідав на кут столу, навіть коли місця було багато, і що? – я одружився швидше всіх своїх знайомих ровесників. (Лише згодом, я дізнався, що даний забобон бере свої коріння ще з старих часів, коли за столами сиділи на лавках – і сідати на куті дійсно було небажаним, можна було перещемити між двома лавками свої достоїнства).

“Не наливай, не поставивши келиха на стіл”, “не пий парне число раз”, “не наливай “від себе””, “не став порожньої пляшки на стіл” – і багато-багато інших, і зауважте – це лише – як правильно наливати алкоголь. Щоб, банально, налити кляту горілку – треба це все тримати у своїй макітрі?! Та ви жартуєте!

І дальше ще веселіше. (Див. дальше)

Read More »

Інший погляд на мову

Коли я уявляю собі якусь букву – кожен раз вона постає в моїй уяві забарвленою в певний колір. Тобто кожна буква має свій колір. Не знаю з чим це пов’язано. Є версії, що вивчаючи букви в букварі – всі вони були по-різному розмальовані. Інша версія – що буква приймає той чи інший колір через слова, в яких вона вживається та які так чи інакше стосуються певного забарвлення.

Так “з” – в мене яскраво зелена, “н” – синя (напевне від слова “небо”). А як пояснити чому “м” – зелена, “л” – жовта а “р” – червона?

Нещодавно заговорили про то з другом – виявилося, що і в нього, якщо вдуматись, літери чомусь не чорно-білі. На моє здивування більш ніж половина кольорів у наших алфавітних гамах – співпали.

Це схилило мене до думки, що літера несе в собі значно більше ніж просто звук. І я почав пошуки…

Вже близько місяця цікавлюся мовою, словами та всім з чим вони пов’язані. Адже слова – це найпопулярніший інструмент мозку, це те до чого ми вже настільки привикли, що і не вдумуємось навіть. Але що стоїть за словами? Яку історію трансформацій вони випробували на собі? Розуміючи це – ми краще розумітимемо мислення наших предків, власне мислення, а отже – самих себе.

Етимологія слова – це опис походження слова, історія його появи. Зараз доступно маса етимолгічних словників. Кожен з них пропонує свою версію походження слова. Котра з версій правильніше залишається нерозгаданим.

Читав недавно про мову есперанто. Думав, як би було добре придумати свою мову. Писати нею, розмвляти нею. Написати прошивку для телефона і все наявне там автоматично перекладати на власну мову. І ніхто ніколи не догадається що я в даний момент читаю, що пишу, що записую на диктофон. Навчити найкращого друга, дружину, дитину та розмовляти з ними)

Коли дійшло діло до формування слів – іменників, тут я зупинився. Я подумав : “як би було добре, якби словами можна було передати форму об’єкта, його колір, величину, тактильні якості”. Як би було добре, коли назва об’єкта містила і його призначення. Щоб слово містило собі все, що, навіть, читаючи його вперше, знаючи правила формулювання слів мови, можна було б зрозуміти про що йдеться.

Але на моє здивування я зауважив, що в українській мові шось схоже є.Якщо аналізувати лише слова, які збереглися для нас в первозданому вигляді можна дійти висновку, що всі вони побудовані за певними правилами. Що між ними там реальними об’єктами є якась закономірність.

 

Я виключив логіку та просто інтуєтивно почав записувати, що для мене, який звук означає :

а – назовні, вдаль

б – звук як по дереву

в – вязкість, протяжність, вічність

г – згин, вигин

д – твердість

е – ніщо

ж – шаршавість

з – подразнення

и – прямота, полощина, паралельність

і – тонко

й – мякість

к – карявість, кострубатість, кривизна

л – гладкість, легкість,

м – мякість,

н – нейтральність, холод

о – охват

п -тупість, порожнеча, пустота, простота

р – різкість, рязючість, стрімкість,

с – срібло, переливання, звучання

т – звук, як звук коли палицею в землю. Напівмякість,

у – всередині

ф – порожнеча, повітря

х – дух, хмара, дах, хата, вихор, хурделиця, хуртовина,

ч – маленьке

ш – шаршавість, шелест, шум,

 

Слово гора. Містить в собі звуки “г” – вигин і “р” – різко. Те саме “Ріг” – ті самі літери – те саме значення. Ш – це шум, шелест, шаршавість – всі ці слова говорять про хаотичність чи то в звучанні, чи то надотик (шаршавість, як рівномірна розпиленість дрібних виступів по поверхні). Л – дійсно використовується у гладких словах на противагу р і к – “гладко”, “глечик”, “глина”. Зауважте Г та Л в поєднанні наче б то говорять “глечик” – той що “зігнутий” “гладко”. К надає чіткості контурам. Так слово Край – означає різкий чіткий контур. Тому може оначати як обрив так і територію окреслену межами. Ч – означає малість частина чогось – частина (додавання ч створює зменшену пестливу форму : хлопчик, зайчикб річенька). Д – твердість .

Незнаю…напевне це все надумано. Але цікаво… По моєму “ета всьо нє спроста…”)

 

П.С.

Забігаючи на перед  –  ні, я нічого не вживав і не курив)

Чи може машина розуміти?

До нашого мозку кожної секунди приходять нові і нові сигнали. Ми одразу розділяємо їх на тактильні, візуальні слухові і так далі. І коли ми чуємо слон, перед нами постає та сукупність сигналів, яка до нас поступала, коли ми бачили слона, що ми чули, що відчували, коли доторкались до нього. І це здається нам зрозумілим. Хоч і природи сигналів, які до нас поступали ми не знаємо. Нам головне знати їхнє місце у нашій голові.

Якщо збити всі сигнали в одну “кучу”, то, фактично, виходить так, що від самого народження ми отримували потік незрозумілих нам сигналів, які на перший раз можна вважати хаотичними. Але з часом ми почали зауважувати (завдяки памяті), що деякі сигнали повторюються частіше – а деякі рідше. Одні сигнали поступають послідовно один після однго, а інші одночасно. Одні сильні інші ні. І навіть наші внутрішні відчуття, такі як відчуття болю, наприклад, – теж спочатку для нашого мозку були як зовнішні. І з часом ,надаючи більшої ваги тим сигналам, що зустрічаються частіше, а меншої – тим, що менше, – ми побудували пену ієрархічну систему сигналів в наші голові. Сигнали, які приходили завжди одночасно, або послідовно, але невіддільно одні від одної стали для нас сутностями, яких ми зараз називаємо обєктами. Такі слова сутності ми стали називати, тобто додаючи до них певні звукові ярлики.

Таким чином незрозумілий набір сигналів став для нас світом, яким ми його сприймаємо зараз.

Read More »

Час – ілюзія ?

Час – поняття не первинне а вторинне.
Первинне – частота.

Частота – це властивість, притаманна об’єкту. Вона статична. Вона є даністю. Частота – не є процесом і вона може існувати незалежно від часу.

Сам же час породжується частотою.
Нехай нам потрібно дізнатись частоту коливання струни. Після збурення, струни ми синхронно починаємо рахувати дві речі:

  1. кількість коливань струни;
  2. кількість секунд.

Якщо б ми використовували механічні годинники з маятниками для вимірювання часу , то кількість секунд – це фактично кількість коливань маятника .
Тепер обовязковою умовою є синхронно зупинити обидва відліки. Таким чином ми матимемо кількість коливаннь струни і маятника. Поділивши перше на друге ми кажемо, що отримали частоту першого. Але насправді ми визначили пропорцію. Пропорцію між двома кількостями – безрозмірну величину. Ми штучно привязали час до коливань маятника годинника. Ми могли привязатися до будь чого. Це б не змінило суті частоти.

Але ми говроимо про вимірювання часу. А чи стосується це самої суті часу?

Read More »

Стеганографія. Те що мене захоплює

Що б було, якби сучасні комп’ютери оперували не двійковими сиволами а унарними?
Унарне представлення числа – це таке представлення числа, для позначення якого використовується лише один (!) символ.
Так, число ‘один’ в унарному представленні виглядатиме як 1, пять – 11111 а дванадцять – 111111111111. Далі по аналогії.

Причому замість одинички ми можемо писати будь що наприклад крапки.
Як таким чином записати, наприклад, номер 911. Здавалося, написати дев’ять крапок, потім через пробіл одну, потім ще одну. Але ж у нашому крапково-унарному світі нічоги окрім крапок і бути не може, про який пробіл ми говоримо? Дійсно, нажаль, щоб записати номер 911 ми мусимо настукати девятсот одинадцять раз по клавіші, де намальована цятка. Не надто привабливо, чи не так? А що робити коли збився? 🙂


Для того, щоб зберегти на флешці зі стандартною архітектурою памяті фразу “hello world” (або будь яку іншу фразу з одинадцятьма символами) використовуючи кодування ASCII обсяг флешки повинен сягати до 2^88 біт (38,5 млрд терабайт) проти одинадцяти байт у двійковій системі. Щоправда, вимірювати обсяг унарної памяті бітами – все одно, що час – кроками.

Для унарної системи має бути своя архітектура, в якій роль тригера (спеціального елементи котрий здатен зберігати (логічне 1) або не зберігати (логічне 0) в собі заряд) може виконувати будь що. В унарній системі уже немає вимоги, щоб елемент архітектури памяті умів приймати один з двох станів, – тут достатньо одного. А отже базовим елементом може стати будь що.

Read More »

Тропізм. Телеономія

Фототропізм – явище, коли рослина “тягнеться” до джерела світла. Існує також гравітропізм – причина чому коріння рухається в глибину, до центру землі; гідротропізм – коріння рухаєттся в сторону води та інші.
Чию волю виконують рослини, супровлоджуючи своїм “поглядом” сонце? Безумовно для них це позитивне вміння, адже так вони отримують максимум необхідної їм енергії за день. І може скластися враження ніби вони самі “прагнуть” цього, і поворот квітки в сторону сонця це виключно її власна воля.

Read More »

Наглість – друге щастя

Совість не завжди підказує правильно.
Деколи поступити по совісті – собі шкодити.
Треба вміти крутитися, викручуватися, коли цього вимагають обставини – нагліти. Життя таке, що коли чогось хочеш досягти часто треба бити на пробій. Не завжди людина, до якої ти поставився лояльно, пожалів, пішов на уступку, оцінить то. Часто вона навіть не підозрюватиме нічого про твої “жертви”.
Ілья “Черт” якось процитував свого вчителя, який сказав йому:
“Бачиш отой автобус, що відправляється. Гіпотетично є якась можливість тобі встигнути на нього? Якщо є хоча б сота доля ймовірності того – БІЖИ!”
Я пробував так. Скажу поправді 90 відсотків випадків, та доля ймовірності ставала дійсністю. Я встигав на автобус навіть, якщо логіка казала “попустись, це анріал”, навіть якщо приходилось порушувати правила, зупиняти серед дороги, перебігати на червоне світло… Так це проти правил, так це небезпечно, так, треба бути гіперпильним, щоб не потрапити в біду. Але так, це працює.
Скільки разів приходилось чемно стояти в черзі, і спостерігати як невиховані покидьки продераються поміж людей зі словами “мені тільки спитатись”, “я на секунду”, “пропустіть там мій брат/кум/сват”, або просто мовчки, вдаючи сліпоту, плюючи на всіх заходити в кабінет/магазин/автобус/палату….
Такі люди викликають засудження, але чорт забирай – вони успішні, вони добиваються чого хочуть і вони щасливі від того.
В них немає внутнішнього стопкрану, у вигляді совість, тактовності, чи відчуття поваги до оточуючих, але їх то особливо не колише…
Тепер я не засуджую їх.
Виходить ти стараєшся бути вихованим, і тим самим сам же себе заганяєш у глухий кут, сам заробляєш геморою на свою пяту точку, сам потім страждаєш.
В таких випадках головним стримуючим внутрішнім фактором є те, що якщо всі так почнуть поводитись почнеться хаос, руйнування, стане гірше всім. Але блін, чому на горбах “вихованих” їздять ті яким “насрать” на те що буде, якщо всі будуть як вони. Завжди в суспільстві є процент правопорушників, які в ажурі саме через то – що інші “всячіски” намагаються утримати порядок та дбають про спільне благо а не лише благо власного “я”.
Це той випадок коли якась парадигма дієва для меншості, і як тільки вона стає всезагальним здобутком втрачає свої властивості. Так і тут – бути наглим – друге щастя, якщо наглих людей меншість. Як тільки “наглих” назбирується критична маса – більше половини – все сипеться – погано стає всім, як першим так і останнім.
Тому “наглим” вигідно поступати так, як вони поступають, і в той самий час їм вигідно та необхідно переконувати інших бути правдивими, чесними, тактовними та вихованими. Звідси і лицемірство перших. Це їх спосіб виживання. Хоча правильніше сказати що виживають “законослухняні” а для “наглих” це
спосіб жирування.

Хочеш все встигати і бути попереду? – будь наглим і перконуй всіх що наглим бути недобре.

Я нічого не закликаю, я нічого не стверджую, я просто думаю вголос…

Як виникала мова. Власні догадки

Для того, щоб передати інформацію, наші пращури спочатку намагалися відтворити явище за допомогою тих чи інших жестів, які мали би асоціюватися у людини-співрозмовника з явищем, інформацію про яке потрібно передати. Вітер – передавався дмуханням, вогонь передавався як імітація реального вогню. Людина просто поводилася так наче біля неї реальний вогонь, вона грілась біля нього, обпікалася і так далі. Таким чином у співрозмовника, який дивився на таку поведінку, і бачив таку раніше, відбувається активація певних ділянок в мозку, які певним чином повязані із вогнем. Бачачи, що спільним між згаданими моментами “трапляння” такої події є участь вогню, співрозмовник розумів, що йдеться про вогонь.

Отже срийняття інформації можна поділити на:

1. Безпосереднє сприйняття;

2. Сприйняття через первинні асоціації(вищезгаданий приклад з вогнем).

Другий спосіб сприйняття, назвем його показуха, можна сформулювати так: “якщо ми не можемо відтворити явище безпосередньо, то потрібно вітдтворити інші явища, які можна відворити практично і які супроводжують описане нами явище”. Таким чином мозок знаходить закономірність і в ньому постає образ того явище, яке йому намагаються передати”.

Наступним етапом еволюції – була передача інформації звуками. Безперечно звуками первісні люди користувалися ще від самого початку свого існування, але не як засіб передачі інформації, та опису чогось. Вигукування звучали з метою привернути увагу, або відлякати когось. Недаремно багато із  нас зараз, сильно налякавшись починають кричати. Це первинний інстинкт, який теоретично мав би відлякати особу, яка несе небезпеку. Також, у первісних людей звуки використовувались для орієнтування, шлюбних ігор та ін. Інколи імітувалися звуки тварин. Це все вищеописане можна назвати природнім спілкуванням.

При природньому спілкуванні, людина не повинна була знати якоїсь мови чи належати до якоїсь общини. Все що треба було людині – це просто пережити описуване явище колись у житті.

Вслід за природнім спілкування настало штучне спілкування. Для цього до будь якого явище, яке траплялося штучно привязували звук або декілька звуків. Коли явище траплялося первісні люди повторювали придуманий ними звук, тим самим привязуючи той самий звук до явища. Після цього щоб передати явище достатньо було лише відтворити той унікальний звук – і в мозку тут же поставав образ описуваного явища. Хто диктував ці слова? Як домовилися люди між собою – невідомо. Але найбільше я схиляюсь до думки, що відбувся планий перехід. Намагаючись зімітувати те чи інше явище звуком – люди старались відтворити ті звуки, які супроводжують це явище. А оскільки кожен міг це робити по своємо – відбулось усереднення між всіма версіями одного звуку і установилось як слово. Якщо явище саме по собі не супроводжувалося якими небуть звуками, старались як і в випадку жестів, відтворити звуками явища, які асоціюються з описуваним. Таким чином відбувалось злиття слів та створення нового. При цьому застосовувались звичайно і жести, але все менше і менше. Враховуючи те що в різній місцевсті – різні умови(наприклад у скалистих місцевостях вітер свистить, у полі гуде) звуки відповідно у кожної общини були свої.

Далі ішов довгий шлях мутації. Общини обєднувались у племя. І тут треба було зливати слова, шукати компроміс.

Також мав місце такий ефект як, заміна асоціацій. Тобто первісне явище, яке супроводжувалось звуком, майже не траплялось, або звук залишався і починав асоціюватися з вторинними речами, які мали малий незначний звязок з тим явищем. Як, приклад, тепер – візьмемо слово “мишка”, яке зараз у нас 50 на 50 асоціюється як з твариною так і з компютерним пристроєм. Не дивно що з часом можливо і втратиться первинне значення слова, а миш – тварина назветься новим імям через ще якесь нове прив’язування, асоціацію.

І таким чином з часом робився каламбур, коктель, який зараз ми сприймаємо як мову.

Це мовлення я б назвав – мутаційним, адже воно виникло внаслідок мутацій і перемішування природнього.

Останній етап – штучне мовлення. Мовлення слова в якому виникли або “відфоноря”, або задопомогою умисного міксування та викривлення існуючись слів а також умисної мутації.

Саме в останньому стані і перебуває наша мова.

Але принцип залишився старий. Звуки – привязані асоціаціями до явищ. І для того, щоб передати інформацію про явище говорять звук (чи їх набір), і навпаки -коли ми бачимо факт – автоматично в голові відтворюється привязаний до нього набір звуків.

Писемність.

З писемністю справа була трохи іншою. Псемність розвивалась іншою дорогою, аніж мовлення. Коли вона виникла достеменнно не відомо. Але відомо, що початково до явища могли бути привязані як звуки так і малюнки. Прицьому слова не були звязані з малюнками безпосередньо. В Китаї, наприклад, один і той самий іерогліф може читатись по-різному, але означати одне і те саме явище. Або навпаки.

Зараз ми чомусь розуміємо писемність як виклад звуків на письмі. Первинно це не так. Лише пізніше було прийнято рішення відмовитись від малюнків рун та іерогліфів на користь зображення звуків на письмі. Первинно ж існували написи, яких не можливо було вимовити, а лише зрозуміти. Так само існували слова, які не мали аналогів на письмі.

Це рішення також призвело до того, що через необхідність викладу кожного слова на письмі слово треба було розбивати на звуки. Буква ‘а’, наприклад, в кожному слові могла звучати трохи по іншому, проте прийшлось відмовитись від більшої частини звуків на користь одноманітності і простоти. Виходить писемність втратила свої первинні коренні, її замінив виклад звуків, мовлення змінилось, стало бінішим і примітивнішим.

Зараз можна зустріти багато слів однакових за звучанням, але різних за заначенням – це один із негативних явищ цього рішення, цього “указу про писемність”. Первинно ж такого могло і не бути.

Так от. Ми поховали писемність. Ми утратили можливість передавати інформацію знаками.

Чи добре це? З одного боку так. Відбулась певна нормалізація. З другого – ні. Бо багато речей прийшлось придумувати заново. Прийшлось шукати вірешення, як висловити звуки, які нічим не асоційовані. Відмовившись від візуальної передчі інформації мовою знаків ми втратили дуже багато.

Найважче звичайно було передати абстрактні слова, які мали би описувати абстрактні чи невидимі речі, речі німі, речі, що не мають чіткої межі.

Візьмемо для прикладу руни. Перше значення кожної руни – не звук. Вже пізніше коли переходили з писемності на звуки почали використовувати їх для позначення звуків. Спочатку руни несли в собі сенс, який неможливо передати одним словом. В різному контексті руна грала роль іншого слова. Але всі ці слова були поєднані одним змістом, одним настроєм. Наприклад такі руни, як вдячність, любов, Бог, щастя, багатсво, несли в собі ще зміст як Бог Сонсця, Бог Багатства і так далі. Зрозуміло чому неможливо було придумати звуку який асоціювався б з такими сенсами.

ЗАГАДКИ ГРОШЕЙ

  1. Яке визначення вам подобається більше? Гроші це:
    1. Папери, що самі по собі не мають цінності, а лище представляють товар;
    2. Папери, що самі є товаром і має свою цінність;
    3. Папери, призначення яких – показник соціального статусу того, хто ними володіє (і товар тут ні до чого). Це абстрактний орієнтир який, вказує народу на чиє благо йому трудитись;
    4. Папери, що визначають кількість енергії, затрачену однією людиною на благо іншої (тої, що гроші отримала). Це – як свідоцтво про послугу та її величину. Або свідоцтво про транзакцію блага між двома особами, де благом виступає як певна матеральна цінність так і послуга;

  1. Будуючи будинок – будівельник створює благо. І це благо “застигає” в часі. Продаж того блага за гроші – фактично означає – продаж послуги “побудувати будинок”, але зміщеної в часі. Тому по суті “гроші” – це сідоцтво про послугу та її величину.
  1. При збільшенні матеріальних благ в суспільств – логічно, кількість грошей повинна була б збільшуватись. Проте відомо, що збільшення кількість послуг не призводить до збільшення загалної суми грошей в суспільстві. Чому?

Насправді, гроші володіють здатністю множитись у часі. Уявимо, Read More »

Сприйняття

Світло іде від сонця, заломлюється від предмета, який споглядається, потрапляє в сітківку ока. Далі отриманий сигнал, наче доміно передається від нейрона до нейрона. В одних нейронах сигнал застрягає (губиться), у інших – навпаки підсилюється і проштовхується дальше. Як русло ріки, то розходячись то зливаючись назад, сигнал простує сірою речовиною аж поки кожне з русел не досягне такого стану коли текти дальше не дозволяє чи то потужність (ділячись, сигнал втрачає силу) чи то місце (погана проходимість нейронів). Так чи інакше, енергія сигналу на шляху збуджує нейрони. В результаті ми отримаємо конфігурацію збуджених нейронів. Це як уявити гірлянду в якій одні лампочки світяться яскраво, інші тускло, а ще інші не світяться взагалі. Лише ті гірлянди змотані в клубок і поміщені в черепну коробку.

І от, “людина дивиться – гірлянди блимають”. Гірлянди мініпіздрічні і їх дуже-дуже багато. При чому світяться вони різними кольорами та навіть мають плавні переходи. Красота…

І якщо подивитися збоку – гірлянди не блимають хаотично. Вони складають послідовність складних узорів, які плавно трансформуються один в одній.Read More »

Гештальт

В дитинстві у нас дома була книга. Заледве знайшов її зображення в просторах інету.

риби

Як тільки мене навчили в школі читати, я спробував прочитати, що ж написано в заголовку книги. Але не міг… Я знав всі букви, я міг складати їх в слова, але осягнути зміст напису, написаного саме на цій обкладинці для мене було завданням непосильним. Незважаючи на те, що всі кругом казали, що тут написано “РИБИ”, кожен раз, коли я намагався прочитати напис, я бачив послідовність символів (те що чорним) : Р1, потім И1 , потім  ИБ1, і найдивніший з них  Б1. І в кінці знову И1.

І лише з часом я навчився бачити в написаному “РИБИ”. І це дивувало мене. Один раз беручи книгу в заголовку було “РИБИ”. Поставив назад, знову взяв – все якась белібірда. Я не міг ніяк того зрозуміти.

риби_напис1

риби_напис2Можливо, це овязане з тим, що букви зазвичай у книжках чорного кольору, і вдивляючись в напис, як символ я виділяв те, що чорне.

Але так чи інакше, це стало мені в нагоді. Тепер, читаючи що таке гештальт – я згадую цей випадок з життя і все стає зрозумілим. Без визначень та теорії. Гештальт це те, що сприймається. Це форма. Це кофігурація. Гештальт це те різне, що саме бачать люди дивлячись на одне і те ж.

Любов

1 Любов не містить кофеїн. Вона не захистить тебе від сонливості, дратівливості, не відніме дурноти з голови, не відбере проблем.

2 Любов не зробить з тебе Бога. Як би не пекло всередині, як би не скреготало в душі… Віддати все.. зробити все…вилізти зі шкури заради коханої тобі людини…як би до болю не калатало серце, не дуріла кров…любов не підніме тебе на крилах, не зробить всемогучим, не дозволить дістати зірку чи загасити палюче сонце…не змінить світ… ти залишатимешся ув’язненим в своїй немочі, лишатимешся рабом тіла, рабом власної природи, мозку, все ж тих примх, бажань, недостатків, сраних докорів, сумнівів, непевності…

3 Любов – не сенс життя. Лише спосіб. Read More »

Голодування. Решта днів.

Одразу прошу вибачення не випадало можливості публікувати день в день. Тому публікую тут все і одразу. Обережно много букоф мало малюнків!

День третій.

Снилась їжа. Снилось, що я щось взяв до рота, але згадавши, що не можна, швидко почав випльовувати все, з думкою “який же я дебіл, я все зіпсував!”. Цей сон – дуже хороший признак. Признак того що, як я і вже казав раніше – ідея заборони на їжу, уже дійшла у мою підсвідомість.

Read More »

Причина швидкоплинності часу.

Рік у рік час летить все швидше і швидше.

Колись, коли чув ту фразу від дорослих, я не міг ніяк того зрозуміти. Тепер, раз у раз ловлю себе на думці – “так воно і є”.

Що ж є причиною такого аномального прискорення часу?

Причин, на мою думку, є декілька.

Перше – шаблони.Read More »

Голодування. День другий. Підсумки та думки.

Трохи болить голова. Кажуть, що від голоду часто таке буває. Цей факт звичайно стимулює плюнути на це все, сісти і поїсти. “Адже голодувати – це не нормально”. “Адже не немає нічого просто так”. “Бог не наділяв би нас властивістю їсти ,якщо б цього нам було не потрібно. Адже так?”. Думки продовжують довбати душу, в очікуванні на те, що ось-ось і в них щось вийде.

Але в них виходило колись. Коли я ще малим, в час великого посту пробував не їсти в страсний четвер та в п’ятницю. Думки говорили те саме. Симпоми були ті самі.Read More »

Через щось, чи для чогось?

Не всі події, що наступають одна за одною, зв’язані якимось причинно наслідковим зв’язком. Сонце не встає, тому, що півень кукурікає, хоча останнє завжди передує першому.

dominoes

Як же перевірити чи перша подія є причиною другої? У нашому випадку – необхідно “заткнути півнів”. І подивитися чи зійде після цього сонце. Якщо зійде – звязку немає:)

Read More »

Голодуваня. Вступ. День перший.

Багато ви чули про аскетизм? Всі знають що воно, і для чого воно? Може хтось пробував це на власній шкурі?

Тому вирішив розпочати серію статей про те, як я випробовував один із елементів аскетичної культури – голодування.

День перший. Підсумки та думки.

Read More »

ЧУДО

Закон «зуб за зуб» треба розуміти не як такий, що спонукає людей відповідати людині тим же злом, що вона заподіяла тобі. Ні! Цей закон лише забороняє робити більше. Якщо ж людина не віддасть злом на зло, то вона не переступить закон. Ніхто її засуджувати не буде. Вона переступить закон, коли за зуб виб’є два зуби. Отоді це буде неправильно. Таким чином закон «Зуб за зуб» окреслює ту межу зверху, за яку людина не повинна переступати і в такому випадку ніяких суперечностей старозавітнього закону зі словам Христа тут немає.

Тоді прийшов Ісус і ще більш уточнив закон. Ще більше зупинив свавілля. Він сказав : “Якщо вам вчинили зло, то не відповідайте злом на зло а робіть добро. Добром відповідайте на зло і будете спасенні!”.

Отже, перший закон заборонив ПОМСТУ, ЯКА Б БУЛА БІЛЬШОЮ за заподіяну шкоду, а другий закон і ЗОВСІМ ВІДМІНИВ ПОМСТУ. Так чи інакше, ці два закони не суперечать один одному, а є так званими суміжніми сходинками на шляху до Бога.

Виникає питання: “Чому не можна було одразу ввести закон лівої щоки, а так морочити людям голову?”.

На все свій час, і своє місце. І лише Богу відомо, як краще. І він відкривається нам поступово. Я гадаю, що якщо би одразу в ті дикі часи прийшов Христос, і сказав любити ворога – його б одразу вбили. З першого слова. Ніхто б навіть слухати не захотів. Не ті цінності у людей, не те розуміння.

step-by-step-banner

Під час будівельних робіт, велику вагу піднімають домкратом. Бо якщо намагатись самотужки одразу підійняти брилу, можна сильно собі нашкодити, чи просто нічого не вийде.Read More »

Незрозумілі рядки

Ми існуємо лише для Бога, взаємодіємо лише через Бога, ми в Бозі а він у нас.

Особа існує лише в Бозі. Якщо винести її за межі – її не стане. Повернути назад – появиться.

Бог може перестати взаємодіяти з будь ким. Тим самим він не вбє його. Його не буде, як і небуло. Він нікого не вбиває. Бо нікого нема , тільки Він.

Бог – це свідомість, яка спостерігає і сприймає.

Бог –  це Світло – без джерела.

Особи взаємодіють не між собою, а зі Світлом. І через Світло зі всіма.

Read More »

Умирання, як шлях до спасіння

Померти, щоб переродитись. Ось шлях. Немає іншого шляху до спасіння, як шлях через умирання.

14

Свобода – ось сенс існування. Але свобода від кого? Від інших, чи може від самого себе? Не може бути людина вільною, допоки вона вважає себе особистістю. Особистість – в’язень по своїй природі. Лише через смерть особистості досягається свобода.

Та смерть, про яку йдеться не є фізичною смертю. Ані моральною смертю. Ця смерть – це смерть особи. Смерть особи – дає життя єству. І лише через смерть особистості народжується життя бога.

Смерть особи не вбиває тіла. Вона також не вбиває розуму. Якщо ви обрали шлях умирання особи, і убиваєте тіло – це неправильний шлях. Якщо на шляху умирання вас охопила депресія – ви заблукали. Якщо єдиним відчуттям вашим – стала апатія – ви не розумієте, що таке шлях умирання.

Шлях умирання особи – безболісний.

Read More »