Умирання, як шлях до спасіння

Померти, щоб переродитись. Ось шлях. Немає іншого шляху до спасіння, як шлях через умирання.

14

Свобода – ось сенс існування. Але свобода від кого? Від інших, чи може від самого себе? Не може бути людина вільною, допоки вона вважає себе особистістю. Особистість – в’язень по своїй природі. Лише через смерть особистості досягається свобода.

Та смерть, про яку йдеться не є фізичною смертю. Ані моральною смертю. Ця смерть – це смерть особи. Смерть особи – дає життя єству. І лише через смерть особистості народжується життя бога.

Смерть особи не вбиває тіла. Вона також не вбиває розуму. Якщо ви обрали шлях умирання особи, і убиваєте тіло – це неправильний шлях. Якщо на шляху умирання вас охопила депресія – ви заблукали. Якщо єдиним відчуттям вашим – стала апатія – ви не розумієте, що таке шлях умирання.

Шлях умирання особи – безболісний.

Умирання – це спосіб зрозуміти життя по іншому. Зрозуміти себе по іншому. Адже ніякого окремого “себе” насправді немає. І бути не могло.

Тому не бійтесь умирати. Боятись втратити себе – це боятись ілюзії. Ілюзії, яку ви виховували в собі на протязі життя. Якщо ви не втратите себе зараз, ви все одно зробите це наприкінці свого земного шляху. Проте тоді ваша смерть буде остаточним закінченням, смерть зараз – початок.

Віра у те, що особа житиме після смерті – недосконала. Поза смертю – лише Бог. Хто не воз’єднається з Богом ще за життя – не воз’єднається з ним і після.

Лише зречення себе від самого себе дає можливість на вічне життя.

Коли я перестаю вважати себе особою, у мені зникає всякий страх чи то перед смертю, чи то перед хворобою, чи то перед днем грядущим. Коли я перестаю вважати себе особою – у мене зникають бажання, які були спрямовані на власне збагачення. У мене зникає все, що колись здавалося так важливим для моєї персони.

Вічне ж нікуди не зникає.

foto-chto-takoe-ego-cheloveka-lozhnoe-ego

Коли я дивлюсь на небо, я бачу зорі. Коли дивлюся на зорі – бачу світло. Та чи ж не є світло зіркою, а зірка небом. Я можу називати це окремими іменами, створюючи ілюзію подільності неба, але все одно, насправді, небо залишається єдиним у сукупності.

Є все. І все є Бог.

І у що я вкладатиму сили – це стане мною. За що я дбатиму – це стане мною. Куди я напрявлятиму свою енергію – у те я і перетворюсь.

“Бо де скарб твій – там і душа твоя” – каже Ісус Христос.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s