Померти, щоб переродитись. Ось шлях. Немає іншого шляху до спасіння, як шлях через умирання.
Свобода – ось сенс існування. Але свобода від кого? Від інших, чи може від самого себе? Не може бути людина вільною, допоки вона вважає себе особистістю. Особистість – в’язень по своїй природі. Лише через смерть особистості досягається свобода.
Та смерть, про яку йдеться не є фізичною смертю. Ані моральною смертю. Ця смерть – це смерть особи. Смерть особи – дає життя єству. І лише через смерть особистості народжується життя бога.
Смерть особи не вбиває тіла. Вона також не вбиває розуму. Якщо ви обрали шлях умирання особи, і убиваєте тіло – це неправильний шлях. Якщо на шляху умирання вас охопила депресія – ви заблукали. Якщо єдиним відчуттям вашим – стала апатія – ви не розумієте, що таке шлях умирання.
Шлях умирання особи – безболісний.
Умирання – це спосіб зрозуміти життя по іншому. Зрозуміти себе по іншому. Адже ніякого окремого “себе” насправді немає. І бути не могло.
Тому не бійтесь умирати. Боятись втратити себе – це боятись ілюзії. Ілюзії, яку ви виховували в собі на протязі життя. Якщо ви не втратите себе зараз, ви все одно зробите це наприкінці свого земного шляху. Проте тоді ваша смерть буде остаточним закінченням, смерть зараз – початок.
Віра у те, що особа житиме після смерті – недосконала. Поза смертю – лише Бог. Хто не воз’єднається з Богом ще за життя – не воз’єднається з ним і після.
Лише зречення себе від самого себе дає можливість на вічне життя.
Коли я перестаю вважати себе особою, у мені зникає всякий страх чи то перед смертю, чи то перед хворобою, чи то перед днем грядущим. Коли я перестаю вважати себе особою – у мене зникають бажання, які були спрямовані на власне збагачення. У мене зникає все, що колись здавалося так важливим для моєї персони.
Вічне ж нікуди не зникає.
Коли я дивлюсь на небо, я бачу зорі. Коли дивлюся на зорі – бачу світло. Та чи ж не є світло зіркою, а зірка небом. Я можу називати це окремими іменами, створюючи ілюзію подільності неба, але все одно, насправді, небо залишається єдиним у сукупності.
Є все. І все є Бог.
І у що я вкладатиму сили – це стане мною. За що я дбатиму – це стане мною. Куди я напрявлятиму свою енергію – у те я і перетворюсь.
“Бо де скарб твій – там і душа твоя” – каже Ісус Христос.
ВОДЕВІЛЬ 