Гештальт

В дитинстві у нас дома була книга. Заледве знайшов її зображення в просторах інету.

Як тільки мене навчили в школі читати, я спробував прочитати, що ж написано в заголовку книги. Але не міг… Я знав всі букви, я міг складати їх в слова, але осягнути зміст напису, написаного саме на цій обкладинці для мене було завданням непосильним. Незважаючи на те, що всі кругом казали, що тут написано “РИБИ”, кожен раз, коли я намагався прочитати напис, я бачив послідовність символів (те що чорним) : , потім  , потім  , і найдивніший з них  . І в кінці знову .

І лише з часом я навчився бачити в написаному “РИБИ”. І це дивувало мене. Один раз беручи книгу в заголовку було “РИБИ”. Поставив назад, знову взяв – все якась белібірда. Я не міг ніяк того зрозуміти.

Можливо, це овязане з тим, що букви зазвичай у книжках чорного кольору, і вдивляючись в напис, як символ я виділяв те, що чорне.

Але так чи інакше, це стало мені в нагоді. Тепер, читаючи що таке гештальт – я згадую цей випадок з життя і все стає зрозумілим. Без визначень та теорії. Гештальт це те, що сприймається. Це форма. Це кофігурація. Гештальт це те різне, що саме бачать люди дивлячись на одне і те ж.