Сприйняття

Світло іде від сонця, заломлюється від предмета, який споглядається, потрапляє в сітківку ока. Далі отриманий сигнал, наче доміно передається від нейрона до нейрона. В одних нейронах сигнал застрягає (губиться), у інших – навпаки підсилюється і проштовхується дальше. Як русло ріки, то розходячись то зливаючись назад, сигнал простує сірою речовиною аж поки кожне з русел не досягне такого стану коли текти дальше не дозволяє чи то потужність (ділячись, сигнал втрачає силу) чи то місце (погана проходимість нейронів). Так чи інакше, енергія сигналу на шляху збуджує нейрони. В результаті ми отримаємо конфігурацію збуджених нейронів. Це як уявити гірлянду в якій одні лампочки світяться яскраво, інші тускло, а ще інші не світяться взагалі. Лише ті гірлянди змотані в клубок і поміщені в черепну коробку.

І от, “людина дивиться – гірлянди блимають”. Гірлянди мініпіздрічні і їх дуже-дуже багато. При чому світяться вони різними кольорами та навіть мають плавні переходи. Красота…

І якщо подивитися збоку – гірлянди не блимають хаотично. Вони складають послідовність складних узорів, які плавно трансформуються один в одній.

Ті узори не є чистим сприйняттям. На формування узору впливають як вхідні сигнали, так і сигнали, що поступають з пам’яті. Плюс сигнали отримані іншими органами чуттів.

Пам’ять в цьому випадку не є аналогом пам’яті в комп’ютері, чи нотатки на папері. Пам’ять – це не щось статичне. Це динамічне. Я б сказав супер динамічне.

Уявимо, що для запису нотаток у нас є лише 1 листок паперу. Спочатку всі думки ми будемо записувати послідовно. Пізніше коли нема місця ми писатимемо меншими літерами. Потім пройдеться витирати уже написане. При чому ми старатимемось знайти вже схожу нотатку та перефразувати її так ,щоб вона відображала нову думку не втративши свого старого змісту. Думки., які найчастіше повторюються, ми підкреслюватимемо чи виділятимемо жирним. З часом, ми почне домальовувати стрілочки, об’єднувати нотатки в групи, посилатися з однієї на іншу(або на її частину).

Таким чином наша пам’ять нагадує цей лист паперу. Лише в рази більший. І в 3-д. Або і “багато-д”.

Такий принцип зумовлений тим, що отримана інформація не зберігається в чистому вигляді, в чистому вигляді вона не має ніякого змісту. Зміст вона набуває лише після обробки, розпізнавання.

Тобто пам’ять – це сховище розжованої, розчленованої та посортованої інформації, як їжа розщеплюється на прості сполуки.

Як же ми тоді можемо згадувати події минулого?

За згадуванням стоїть складнющий механізм, до якого залучено дуже багато інструментів. Це і уява, і фантазія, складний аналіз складу отриманих “сполук”, важкі обрахунки, прогнозування, логіка і т.д. і т.п.. Тобто коли ми згадуємо, ми не риємось в уже наявній кучі даних, а ми нальоту створюємо нову правду нову реальність про те, як що коли було.

Тому згадування це не процес відтворення, як прийнято думати, а це процес створення заново, на основі окремих зачепок наявних в пам’яті.

Ще одним цікавим фактом є те, що згадуючи, ми наново сприймаємо. Згенеровані уявою образи сприймаються як і вхідні. Критерієм того, чи бути інформації записані в пам’яті є віра у її правдивість. Ми віримо, що те, що ми сприймаємо є насправді. Також ми віримо що те, що говорить уява було насправді. Отже і перше і друге має вагу, а отже – отримує дозвіл бути записаним і змінити конфігурацію нашої свідомості. Звідси віра – це дозвіл бути зміненим тим кому віриш. Значення слова “інформація”( in, form) буквально –  це процес надання форми. Інформація в яку вірять дійсно змінює стан свідомості змінює наше я. Змінює те ким ми є, що ми уявляємо про світ, як ми його сприймаємо впливає на сприйняття в майбутньому. І кожне сприйняття впливає на подальше сприйняття.

Тому кожен акт так званого відтворення подій в пам’яті перезаписує дані пам’яті. Кожне згадування спотворює правду про те, що насправді колись було.

Чим більше ми згадуємо, тим більше спотворюємо. Це з одного боку. А з іншого, чим менше ми згадуємо тим швидше забуваємо. Адже повторення виділяється жирним, а неповторення вказує на неважливість. І з часом коли місця не вистачатиме пере-запишиться саме те, що найменше виділено. Такий парадокс.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s