Біда одна не ходить

В цьому немає нічого містичного. Так дуже часто в житті буває, що один раз трапилось щось погане і тут – “понеслось”. Народ називає такий період “чорною полосою” – наче втішаючи себе, що скоро настане і біла. Але не завжди воно так.

Безглуздо просто очікувати коли закінчиться чорна полоса. Чорна хмара – рідко іде наодинці. Найчастіше її супроводжують інші, гримаючи та сиплючи блискавками. І розумний іде в дім, а немудрий продовжує залищатись в полі, робити, що робив, надіючись, що скоро мине.

Коли чорна полоса настигла нас – це саме час задуматись, проаналізувати свій шлях, таким чином ставати досконалішим.

Ще змалечку я зауважив як дивно помирають люди. Так люди помирають кожен день, але ті котрих знаєш ти – у них якась особлива домовленість – вони або не помирають, або помирають групами. Так, за тиждень до смерті діда, померла сусідка зліва, потім дід. За місяць баба. За пів року Баби сестра. Ще через місяць – сусід справа. Потім декілька років затишшя. Потім ти чуєш, що аналогічна ситуація була у твого друга. І починаєш розуміти чому наші предки придумали різні метафори про смерть, і чому найчастіше зі словом “смерть” вживається слово “ходить”. Дійсно, складається, враження, що це якась невидима сила, невідома чума, яка, щоб зекономити собі час – іде по порядку з дому вдім, та кличе тих, кому вже час, із собою.

Звичайно, що вину можна присвоїти магнітним бурям чи зміні погоди, або ще якимсь кліматичним зрушенням – так це має місце, але це не вичерпує повністю всіх причин.

Наш інтелект влаштований так, що для того щоб зрозуміти слова – ми приміряємо їх на себе. Щоб зрозуміти фразу “я попив яблучного соку”, ми мусимо згадати, що таке яблучний сік та скуштувати його подумки, щоб зрозуміти про що йдеться. Інакше фраза залишатиметься незрозумілою. Нажаль, ми міряємо на себе все, що чуємо, не перебираючи, чи добре то чи зле.

Коли ми дізнаємося, що хтось помер (а цей хтось. це людина яку ми знали), ми уявляємо власну смерть. І чим більше деталей ми знаємо про ту людину, чим більше спільного в нас з нею є – тим правдоподібнішим буде відчуття власної смерті подумки. Часто люди, занадто переймаючись проблемою, переживаючи її, та прокручуючи раз у раз в голові запрограмовують себе на смерть. Особливо ті люди, які легкі на навіювання, та яких вік, чи хвороба ітак уже достатньо виснажили.

Запускається ланцюгова реакція.

Те саме про хвороби. Часто ланцюгова реакція хворіб трапляється в колі сім’ї, чи якихось об’єднань. які тісно співпрацють. Зрозуміло, коли усі хворіють одним вірусним захворюванням. А коли у кожного, однин за одним, проявляється своя болячка – цьому важко знайти раціональне пояснення. В таких випадках, люди часто вважають, що це прокляття, і кидаються шукати тих хто його наклав.

Але, давайте спробуємо уявити автомобіль, що мчить по бездоріжжю. Автомобіль справний. Раптом у нього лопають всі шини. Автомобіль продовжує їхати на одних лише дисках. Зрозуміло, що вже дуже скоро диски не витримають навантаження, погнуться. Трісне вісь, автомобіль стане несправним і чкурне у прірву.

Сім’я – це неменш складна структура як і автомобіль. Особлива якщо сімя велика. У кожного свої обов’язки. Кожен член сім’ї взаємозалежний один від одного і покладається один на одного. Якщо котрийсь з членів “випадає з колії” – усі турботи і обов’язки розподіляються на кожного. Більше навантаження на кожного – більша ймовірність, що хтось, втомившись, теж “випаде”. І тепер знову – ще більше навантаження, ще більша ймовірність. А ще гірше, коли обов’язки розподілені нерівномірно, коли хтось один виконує роботу десятьох. Тоді при “вибуванні з колії” того одного – усе миттєво сипеться як карточний будиночок. Ланцюгова реакція, як нам відомо зупиняється лише ззовні.

Поради прості.

  1. Не приміряти все на собі;
  2. Не мати звички у деталях розказувати про свої болячки. щоб не нашкодити іншому;
  3. В спільноті людей. дбати про те щоб, та спільнота була організована належним справедливим чином, тобто так, щоб при вибуванні однієї ланки стійкість всієї структури зберігалась.
  4. При настанні чорної полоси, добряче подумати, чи варто продовжувати те, що робиш щоб там не було, чи сховатись у дім.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s