Стан

Найгірше це миті, коли в середині – нічого : ні думок, ні захоплення, ні сил. Коли починаєш вслухатися у клацання годинника, коли починається морська хвороба від плавання просторами мережі, коли беззмістовність і абсурдність заповнює 90% ресурсів твого мозку. Цей стан один з найгірших. Цей стан, час від часу, торкається кожного…

00183978

Море справ дозволяють притупити це вдчуття, віднести його на другий план. А коли стоси документів вичерпуються, стіл стає чистішим від стікерів, – те, що ми ховаємо, знову випливає назовні.
“А для чого це все?” – доноситься з підвалу підсвідомості. І ти знову намертво забиваєш двері, заставляєш їх книжковими полицями та старим мотлохом…

“А для чого це все?” – продовшує хрипіти голос зсередини.

Було б добре, якби мені хтось дав список завдань, які я б собі розпланував, виконав та, як на роботі, –  отримав ЗП. Але, нажаль чи на щастя, в житті такого списку неіснує. Ти не можеш з впевненістю сказати, що речі, якими ти займаєшся на даний момент – є речі правильні, і що наступний поворот, який ти повинен обрати серед тисячі перехресть – не буде поворотом “не туди”.
Є релігії, кожна з яких пропонує свій список завдань, кожна з яких вимагає різного рівня професійності від тебе, та відповідно пропонує свої винагороди. В одних ця винагорода –  рай, в інших – нірвана, в третіх –  ще щось. Є і такі, які пропонують винагороду ще за життя, як от сатанізм чи релігія грошей наприклад. Звичайно винагорода ця ілюзорна.
Але жодна з досліджуваних мною релігій, нажаль, не вичерпує і близько всього списку питань, якими я хворію.
Є також філософія. Але я бачив багатьох лекторів та філософів, які говорили про вищі матерії, розповідали до біса правильні речі. Але я так і не помітив у їхніх очах ні щастя, ані навіть простого душевного умиротворення. Знання, якими вони володіли будували чудесну модель світу, але були несумісними зі світом реальним. Письменники, які писали томи про те, “як будувати стосунки” помирали одинокими. Оратори, які гласили про безсмертя, помирали собачою смертю. Люди котрі практикували “осознаність” покидали цей світ зі словами розчарування.
Є психологія. Але це перш за все наука. Вона фокусується на тому, як все влаштовано, а не на тому, через що воно так, або для чого. Тому і це не те…

Остання річ, в якій людина може шукати прихисток від того надокучливого голосу – мистецтво. Мистецтво будується метафорами. Речі, котрі ми не розуміємо, ми можемо висловити лише образно, метафорами. Це приносить певне полегшення, ти можеш висловити наболіле, напротивагу іншим. Але це не ліки. Це знеболююче. Тимчасове знеболююче. Це зовсім не те….

Як метелик в банці….років вже десять повсякденного розмірковування над життям, світом, людьми.Сотні теорій які заміняли одна одну. Десятки незакінчених творів. Вірші, які народжувались та помирали. Мелодії, які так і залишились міді файлами на компютері.

Це сумно…

Це небезпечне відчуття. Це противне відчуття.

Необхідність вирішити для самого себе, що, як і куди –  залишається необхідністю..

Образ “воїна” у творах Кастанеди…Може це він і мав на увазі?

Проте, навіть він, воїн з воїнів не “згорів зі середини”, як за його словами помирають воїни, а просто захворів й така само просто помер..

Як співає відомий бард “…могилка, гроб, у небі чайка….”.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s