Сенс, щастя, правда

  1. Поганих людей неіснує. Є люди загублені, які не розуміють. Не варто ображатися на дитину, яка не розуміє того, що робить.
  2. Дитину треба виховувати в повазі. Це перш за все людина. Вона ніколи не була річчю. Поважають дитину мало хто. Всі знають, що поважати треба дорослих (всі знають та не всі поважають) а про дітей ні у кого мова навіть не йде. Не поважати її характер чи примхи повага має йти до того, що стоїть за нею – до її душі. Її власного “Я”. Адже, можливо, вона і сама страждає від своїх примх.
  3. Характер – це не людина. Не варто засуджувати людину за її характер, а треба засуджвати лише сам характер. Може вона і сама не взахваті від свого характеру і сама з ним намагається боротися. Але це не має вібиватися на нашому ставлені до самої людини. Засуджуйте рису, яка вам неподобається, але не людину. Людина бреше? – засуджуйте брехню, адже це властивість багатьох людей, а не лише однієї. Це глобальна проблема. Так, ваш опонент став жертвою цієї проблеми, піддався на брехню. Але все одно, старайтесь тримати своє серце чистим до людини. Адже в кожній людині за тонами одягу і масок живе маленький Бог.
  4. Зрештою, про ближнього треба думати як про самого себе, лише в іншій варіації. Кожна людина – це версія мене. Якщо виділяти “Я”, як внутрішнє єство.
  5. Щастя в тому, щоб вміти його відчувати. Воно незалежить від обставин. Вміти бути щасливим – ось щастя. Люди, котрі шукають щастя, нагадують мені людей, у котрих чухається ніс, і вони замість того, щоб почухати його, біжать стрімголов з заплющеними очима в ліс, в надії на те, що якась гілка від якогось дерева зачепить їм ніс і зробить їх щасливими. Є і “більш свідомі” люди. Вони знають чого прагнуть і куди прямують. Вони мають перед собою цілі і знають, що до них ідуть. Такі люди нагадують мені тих же самих людей, але, які вже не біжать стрімголов, а йдуть поважно, і не з заплющеними очима, а чітко бачачи свою мету. Вони акуратно оминають всі древа і прямують до того найзавітнішого дуба, який красується серед лісу на галявині. Лише він, лише його могутні гілля та шаршава кора зможуть їм зарадити та позбавти від того надоїдливоги свербіжу. Але навіщо так все ускладнювати? Вміти бути щасливим – ось що людина повинна прагнути, а не шукати щастя. Чи означає це, що я не маю ставити перед собою цілей? Зовсім ні. Але я не маю уповати на результат цих цілей, я не маю молитись на фініш. Якщо мені подобається сам процес досягання цілей – я повинен це робити. Щоб взнати, що саме вас захопило процес чи ціль, поставте собі одне питання. Що станеться, коли все раптово піде нетак і всі ваші зусилля підуть коту під хвіст. Якщо відповіддю буде “я засмучусь” – ви були захоплені кінцевим результатом, а не процесом, ви обрали неправильну дорогу, якщо ж ви відчуваєте, що не засмутитесь, адже кожен день вам подобалося те, що ви робили – ви на вірному шляху. Такі люди дійсно володіють мистецтвом жити. І взагалі, уміння кайфувати від процесу дуже важливий талант. Людина з таким талантом ніколи не скаже коли помиратиме : “я не встиг того то і того”.
  6. Ціль життя – жити. Не зробити щось, а роботи щось. Не виростити сина а ростити йоги…щось таке. Треба намагатися робити все можливе кожен день, а вже чи завершена дія чи ні в час смерті нехай нас не хвилює.Це вирішує Бог.
  7. Правда. Є заповідь : “Не свідчи ложно на ближнього свого “. Проте там не забороняється свідчити ложно про щось нейтральне, що не стосується людей, або стосується нас самих. І так воно є. Брехня ввійшла в наше життя настільки, що напевне кожен, якщо проаналізує свій день у деталях, виявить, що хоча б раз за день збрехав. Нехай дурницю, але збрехав. Я це особливо помічав після сповіді. Коли на сповіді каїшся за брехню, обіцяєш виправитися. Потім декілька днів підсилено намагаєшся контролювати свою поведінку та думки, щоб бува не згрішити. І якраз в ці дні ти зауважуєш наскільки ти зіпсований та скільки неправильних речей думаєш/говориш/робиш уже навіть на рівні рефлексів, так сказати, автоматично. І ловиш себе на думці, що чесним буде дуже і дуже непросто. Адже всі брешуть. Всі роблять якісь нехороші вчинки, де проявляють свої слабкості і потім брешуть, щоб приховати ті слабкості. І коли ти, роблячи ті вчинки, визнаєш це, і починаєш говорити правду – ти виглядаєш у очах інших найгіршим. Виходить вони зробили n поганих вчинків, плюс збрехали про це (ще один поганий вчинок, маємо n+1) і вони нормальні. А ти з тими ж n bad-вчинками, але мінус брехня мав би бути в кращій ситуації, але де там – ти “гамно”. Вони святі, а ти – гамно. Тому я не буду рекомендувати так зразу всім ставати чесним. Це в свої ворота гол. Треба намагатися попрацювати над собою спочатку. Перемогти хоча б частину своїх слабкостей. Звести вчинки, за які соромно, до мінімуму. І лише тоді можна відкриватися. Але тоді вже і не треба буде силувати себе не брехати. Навіщо брехати, якщо ітак все гаразд). Тому вдома треба жити так, ніби ти живеш серед юрби і тоді серед юрби ти почуватимеш себе як в себе вдома. -Великі слова великого філософа Сенеки.
  8. Потрібно вміти достойно приймати все, що дарує життя, з усього засвоювати урок, і так само вміти без докорів достойно віддавати. Від того наскільки ввічливо і зважено навчишся приймати подарунки, наскільки вмітимеш цінити іх – залежить те, наскільки часто життя “вважатиме за доцільно” припідносити тобі іх у майбутньому.
  9. Бережіть природу. Вона жива. Все живе, правда в різному маштабі. І неспроможність маленького життя розпізнати велике не робить друге мертвим.

Амен)

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s